За легендою, коли світ був лише голою сірою землею та мінливим океаном, кожна його частина мала одержати собі або родючі землі, або повні риби водойми, або приголомшливої краси міста.
От тільки роззява, який ходив по світу з величезною торбою цих набутків, випадково розсипав майже всі на одному з берегів Адріатичного моря.
Так і з’явилася на світ Чорногорія, де море і гори, густі ліси, запаморочливо блакитні озера, на вигляд лялькові міста і люди, які вірять у цю легенду створення своєї країни.
А навіть якщо не вірять – все одно розповідають її мандрівникам.
Чорногорців вважають лінивими й не здатними сповна використовувати природні дари своєї країни – вони часто стають персонажами анекдотів і, схоже, самі не проти підсміюватися над собою.
Напівжартома, а значить і напівсерйозно, говорять про існування правил життя неквапливих місцевих мешканців.
Ці заповіді чорногорців жартівливі, їх не варто сприймати за істину, але «Українська правда. Життя» зібрала деякі з них, щоб налаштувати охочих на літній відпочинок у цій країні.
1. ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ВТОМЛЕНОЮ І ЖИВЕ, ЩОБ ВІДПОЧИТИ
Що-що, а жити, не набираючи обертів, чорногорці вміють. «Хто спішить, той спотикається і падає«, – вважають вони.
Мандрівники ж літню подорож зазвичай планують на узбережжі Адріатичного моря, де найпопулярнішими місцями відпочинку є Будва, Котор, Тіват, два невеликих курортних селища Бечічі та Рафаїловичі за 4 км від Будви, а також містечко Герцег-Нові.
Аеропорти у Чорногорії є в містах Тіват і Подгоріца.
Туристичні компанії організовують трансфери від летовищ до курортних місць, а тому, хто планує подорожувати своїм ходом, доведеться подбати ще й про дорогу з аеропорту.
Доїхати самому можна на автобусі або таксі. Наприклад, проїзд в автобусі з Тівата у Будву обійдеться приблизно у 3 євро. Варто пам’ятати, що вночі вони не курсують.
На таксі ціна вища (20-25 євро), хоча теж не все так просто. Відпочивальникам краще знати, де вони спинятимуться, і не сподіватися лише на назву вулиці й номер будинку.
Річ у тім, що під час курортного сезону на узбережжя з’їжджаються чорногорці з різних регіонів країни, щоб підзаробити. Якщо не дуже пощастить, то таксист, який везтиме у Будву, сам буде з Нікшича, а отже напевне запитає у вас, де розташовується, наприклад, вулиця Змаєва.
До того ж, назви вулиць постійно змінюються. Одна з таких у Будві, колись імені політика Блажо Йовановіча, тепер називається просто – Сьома.
Врешті, спинившись будь-де на узбережжі, є шанс побачити ледь не всю Чорногорію – під час автобусної екскурсії та круїзу Которською затокою, про які йтиметься пізніше.
2. КОЛИ БАЧИШ, ЩО П’ЮТЬ ТА ЇДЯТЬ – ПРИЄДНУЙСЯ
Чорногорська кухня не лишить байдужими любителів морепродуктів. Ті, кому до смаку перші страви, не будуть розчаровані місцевою чорбою на рибному або телячому бульйоні.
Візитною карткою будь-якого меню тут вважається пршут – копчений за спеціальною рецептурою свинячий окіст. Пршут можна скуштувати окремо, але як ще один шар у смажені стейки його також додають.
В асортименті кафе й ресторанів подорожувальники точно помітять впливи неподалік розташованої Італії на місцеву кухню.
Обираючи місце, де гарненько поїсти (а інакше не вийде – порції тут чималі), варто зважати на можливості свого гаманця.
Наприклад, у Будві найдорожчі заклади – поблизу Старого міста та на його території. Трохи більше, ніж у середмісті, коштуватимуть обіди неподалік від пляжу, а чимдалі вглиб населеного пункту – тим ціни помірніші.
Тарілка пасти із морепродуктами у закладі в Старому місті коштуватиме близько 9-10 євро, ближче до пляжу – від 8, у кафе на центральній вулиці Медитеранській – 6.