Крик душі Коломойського

Інтерв’ю Ігоря Коломойського New York Times спричинило неабиякий резонанс в Україні, впевнений, що його уважно прочитали і наші різноманітні іноземні партнери. Нема сенсу переказувати контраверсійні думки найбільш медійного українського олігарха, а от деякі висновки зробити варто.

Тональність. Ігор Коломойський не вперше критикує МВФ та колективний Захід як такий, проте ідея примирення з Росією цього разу прозвучала дуже акцентовано. Справа навіть не у фразі «Ми візьмемо у Росії 100 мільярдів доларів кредитів» (конспірологи можуть говорити про небезпідставність суми), а у продемонстрованій готовності начхати на жертви протистояння з Кремлем. Образ «найбільш патріотичного олігарха», схоже, більше не «продається», тим цікавіше почути позицію партії УКРОП щодо заяв одного з її функціонерів.

Коломойський демонструє готовність стати таким собі Карабасом Барабасом для Володимира Зеленського, наче акцентуючи на історії їхньої взаємодії. Чи розуміє він масштаб проблем, які створює для президента? Думаю, що так, але дозволю собі припустити, що дії американської Феміди є більш успішними, ніж це помітно широкому загалу. І повернення Коломойського в Україну навесні 2019-го, і запевнення Руслана Рябошапки про неможливість його видачі іншій державі опосередковано це підтверджують.

Аудиторія – не впевнений, що Коломойський розбирається у тонкощах американського медіаринку, проте думаю, що йому відомо про критичне ставлення більшості тамтешніх медіа до Дональда Трампа. Коментар українського олігарха на тлі розслідування, яке може спричинити імпічмент, навряд чи завдасть безпосередньої шкоди 45-му президенту США, проте може завдати величезної шкоди двопартійній підтримці України Сполученими Штатами. Пасаж про «російські танки під Краковом» важко назвати позитивним для України, з якого боку на нього не дивись.

Наслідки. Головними вони будуть, звісно, для України. Капітулянтські настрої «багатого та знаменитого», який показово демонструє власну спроможність впливати на Зеленського та його команду не залишають шостому президенту простору для вибору. Зробити вигляд, ніби нічого не сталося, буде складно – надто резонансним виявився «крик душі» олігарха, який наполягає на компенсації за Приватбанк. Коломойський по суті позбавляє ЗеКоманду простору для маневру, підкреслюючи своїми заявами нагальну доцільність деолігархізації та рівновіддаленості влади від бізнесу.

© Євген Магда

Будьте першим, щоб коментувати на "Крик душі Коломойського"

Залишити коментар

Войти с помощью: 

Вашу адресу електронної пошти не буде опублікований.


*