Сенцов на виріст

Виступ Олега Сенцова у Європейському Парламенті, де йому вручили премію Андрія Сахарова «За свободу думки», справив потужне враження. Колишній політв’язень Кремля виявився переконливим та влучним.

Відзначення себе премією Олег Сенцов оцінив як знак уваги до українських політичних в’язнів, до мертвих і живих захисників України, до наших полонених. Людина, яка провела понад 5 років у російській в’язниці (понад три з них – у колонії посиленого режиму Лабитнагі за Полярним колом), закликала не вірити Путіну і, простягаючи руку російському президенту через голови українців, не забувати про понад 13 тисяч загиблих внаслідок конфлікту на Донбасі. І зовсім невипадково відомий кримчанин назвав Україну «найбільшим єврооптимістом у світі».

Олег Сенцов став далеко не першим громадянином України, який виступав з трибуни Європарламенту, проте його слова нагадували влучні постріли: свої оцінки режисер вкладав у «десятку», не поспішаючи та вправно розставляючи акценти. І те, що Сенцов говорив російською, як на мене, не стало недоліком: він говорив рідною для себе мовою і практично довів, що утиски російськомовних в Україні – міф російської пропаганди.

Не полишає відчуття, що Сенцов височіє (не лише завдяки зросту) над українським політикумом, робить заяви, не озираючись на політичних партнерів та попутників. Не знаю, як довго ми бачитимемо саме такого Олега Сенцова, проте сьогодні доводиться констатувати, що для нього немає політичної партії. Приєднуватися до вже існуючих – ризикувати втратою самобутності та відчувати загрозу опинитися на других ролях, будувати свою – лише на якісно нових принципах. Проте заявку у Європарламенті Олег Сенцов зробив потужну, і тепер за ним спостерігатимуть і наші європейські партнери.

© Євген Магда

Будьте першим, щоб коментувати на "Сенцов на виріст"

Залишити коментар

Войти с помощью: 

Вашу адресу електронної пошти не буде опублікований.


*