«Слуга народу» – такі ж як і усі

З початку діяльності Верховної Ради 9-го скликання, фракцію «Слуга народу» не припиняють супроводжувати різного роду скандали. То кнопкодавство, то переписка з Джокером, а ось і «поважний» Богдан Яременко – цілий голова комітету з міжнародних справ ВРУ, прямо у сесійній залі українського парламенту домовляється про зустріч з повією. І що після цього? В принципі нічого, окрім того, шо 11 листопада фракція «Слуга народу» розгляне заяву Яременко про складання ним обов’язків голови парламентського комітету.

Ці приклади, як і чутки щодо причетності окремих нардепів від монобільшості до корупції, є показовими для найближчого майбутнього України. Вкотре українці повірили гарним гаслам, купилися на вишукані політичні технології та несистемність нової команди, обравши спочатку президента, а після – його партію. І якщо про президента наразі не будемо, то про якість його команди варто сказати декілька слів.

Основна проблема «Слуги народу» полягає в тому, що члени даної партії такі ж самі, як і усі. Так було у Нашій Україні, Партії регіонів, у БПП, в Батьківщині та цілому ряді інших політичних сил, що претендували на месіанство в українській політиці та державотворенні. На сьогодні політична сила президента України зіштовхнулася з декількома основним, проте вже звичними проблемами. Перша і основна проблема – це бажання «чіплятися за владу» до останнього. Народні депутати ніколи не складуть добровільно мандат. Хоча, саме це і мав би зробити той же Богдан Яременко одразу після того, як стало відомо про його переписку з повією.

Друга проблема – низький рівень професійного досвіду та системних знань переважної більшості народних депутатів. Це впливає не тільки на якість законопроектів, але й на незалежність мислення та позиції депутатів. Так, мало хто з фракції «Слуга народу» здатен на самостійну позицію, на заперечення та дискусію, на обстоювання і захист власних поглядів. Такі люди є, але їх одиниці і вони не зручні, тому що мають сміливість суперечити тому, з чим не згідні. Звісно, що таких не люблять, але позбутися їх наразі не можуть.

Третя проблема партії «Слуга народу» – це те, що дана політична сила не є ідеологічною за своєю суттю, а являє собою структуру лідерського типу. Тобто, партія, орієнтована на певного лідера. А саме – президента України Володимира Зеленського. Без лідера нема і партії. Але лідер може бути без партії. Що стосується заявленої філософії лібертаріанства, вона так і не стала ідеологією партії хоча б тому, що більшість членів взагалі не розуміють даної течії і не знають про що йдеться.

10 листопада відбувся з’їзд «Слуги народу». Вперше він пройшов без участі Володимира Зеленського. Навіть не було глави ОПУ Андрія Богдана. Вперше ми мали змогу спостерігати напівпусту залу, відсутність багатьох депутатів-мажоритарників і абсолютну незрозумілість смислового навантаження, яким оперував новообраний голова партії Олександр Корнієнко.

«Наша партія має бути сексі та збуджувати депутатів», – зокрема, заявив Корнієнко.

Ось така ідеологія. Ось і усі смисли. А ми з вами, грішним ділом, думали, що політична партія президента має стати рушійною силою реформ. А вона має бути просто сексі.

Саме тому, з високою ймовірністю вже наступного року можуть відбутися дострокові парламентські вибори. І в новому парламенті не буде монобільшості, а буде коаліція різних інтересів. Україна повернеться до вже звичної ситуативної політики, в якій не існує друзів, а є одні лишень інтереси. Правда, залишається питання, чи серед того моря інтересів вистачить місця для інтересів України? Вельми актуальне, проте риторичне запитання.          

© Сергій Постоловський

Будьте першим, щоб коментувати на "«Слуга народу» – такі ж як і усі"

Залишити коментар

Войти с помощью: 

Вашу адресу електронної пошти не буде опублікований.


*