Союзне танго

Вирвана з контексту заява посла Білорусі в Росії Володимира Семашка вже кілька днів хвилює українське суспільство. Дипломат заявив, що Росія та Білорусь домовилися створити спільні уряд та парламент, але при цьому мало хто зауважив, що цих домовленостей було досягнуто 20 років тому.

8 грудня 1999 року у Москві було підписано договір про створення Союзної держави, і саме Олександр Лукашенко був локомотивом цього об’єднання. Його розрахунок був простим: Борис Єльцин перебував не у кращій політичній та фізичній формі, і Олександр Григорович розраховував отримати можливість очолити Союзну державу. Проте 31 грудня 1999 року, сказавши «Я втомився, я йду», Єльцин назвав своїм наступником Володимира Путіна, що суттєво зменшило ентузіазм білоруського президента.

Треба відзначити, що концепція Союзної держави значною мірою відповідає прагненням російської політичної еліти, яка відчуває фантомні болі за втраченими можливостями. Лукашенко вправно використовував союз з Москвою для вирішення завдань зміцнення власної влади та побудови економічної моделі, яка спиралася на дешеві російські енергоресурси, їх переробку та продаж країнам ЄС. У Кремлі йшли на відповідні поступки, отримуючи від Мінська підтримку в міжнародних організаціях та проведення спільних військових навчань.  Молодший партнер був вигідний РФ, настільки вигідний, що у листопаді 1996 року візит делегації з прем’єра та спікерів обох палат Федеральних Зборів допоміг Лукашенку врятуватися від загрози імпічменту.

Цікаво, що офіційний Мінськ не визнав Південну Осетію та Абхазію,  а після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі дещо дистанціювався від позиції Кремля. З одного боку, це дозволяє Лукашенку грати роль посередника (нагадаю, що у Мінську обговорюють не лише шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі, але і шукають примирення у Нагірному Карабаху), з іншого – людині, яка вже 25 років обіймає посаду президента Білорусі, не надто цікаво завершувати свою політичну кар’єру виключно заради порозуміння з Москвою. Вимагати від Лукашенка втілення гасла «Геть від Москви!» – найвищий прояв наївності, це гасло не підтримає і значна частина білоруського суспільства. Проте не варто вважати, що білоруси не люблять власну державу та не готові її захищати. Тому очікувати від зустрічі Лукашенка та Путіна у Сочі блискавично-союзного аншлюсу все ж не варто. Куди більш вірогідним виглядає черговий обмін реверансами та ритуальні кроки на честь 20-річчя Союзної держави, яка за цей час так і не набула характеру повноцінної конфедерації.

© Євген Магда

Будьте першим, щоб коментувати на "Союзне танго"

Залишити коментар

Войти с помощью: 

Вашу адресу електронної пошти не буде опублікований.


*